postheadericon АНІС ЗВИЧАЙНИЙ (ганиж, ганиш, ганус, Anisum vulgare, Анис обыкновенный)

АНІС ЗВИЧАЙНИЙ (ганиж, ганиш, ганус) Anisum vulgare Анис обыкновенный

Вирощують як лiкарську, ефiрноолiйну, пряну рослину.

Використовують плоди анiсу. Збирають, коли дозрiє половина плодiв. Плоди анiсу мiстять жирну олiю, бiлковi речовини, фурокумарини, ефiрну олiю до складу якої входять анетол, анiсовий альдегiд, кетон.

Препарати анiсу проявляють вiдхаркувальну, антисептичну, протизапальну, антиспастичну дiю. Позитивно впливає анiс при запальних процесах дихальних шляхiв (бронхiт, бронхiальна астма, бронхопневмонiя, ларингiт, трахеїт, коклюш), ентеритi, колiтi. Стимулює видiлення молока у матерiв-годувальниць. Плоди анiсу входять до складу грудного елiксиру та шлункового чаю.

1. Ботанічна характеристика.

Ані́с (Pimpinella anisum)вид трав’янистих однорічних рослин роду Бедринець (Pimpinella) родини зонтичних (Apiaceae).

Поширені в Середземномор’ї і в Північно-західній Азії. В Україні (в Лісостепу і Степу), — тільки в культурі або як здичавілий — один вид: Pimpinella anisum— «аніс звичайний», «бедрінець ганус», або «ганиж» (народна назва).

Однорічна культивована рослина. Стебло прямостояче, кругле, вгорі гіллястий, заввишки 30- 60 див. Нижнє листя довгочерешкові, цілісні або лопатеві, нирковидної форми, із зубчастим краєм, середні – трійчасторозсічені, черешкові, верхні, – розділені на вузькі ланцетовидні долі. Квітки дрібні, білі, зібрані в суцвіття складна парасолька. Плід – веслівка. Цвіте в червні – липні, плоди дозрівають в серпні. Поширення. Батьківщина анісу – Середземномор’я. Культивується в багатьох країнах. У Росії обробляється з 30-х років XIX ст Селекціонерами виведений високоврожайний сорт “Алексієвський-38″ (А-38).

Росте на родючих ґрунтах.

Рослину скошують машинами у момент побуріння 60-80% парасольок. Сушка. Скошені рослини в гарну погоду залишають на полі або зв’язують в пучки і досушують під навісами, потім обмолочують, очищають від домішок, розсипають на брезент і досушують.

Зовнішні ознаки -плоди мають бути дрібні, яйцевидною або зворотно грушовидній форми, покриті волосками, переважно не розпадаються на напівплодики. Довжина цілісних плодів 3-5 мм. Запах специфічний (“анісовий”). Смак солодкувато-пряний, колір жовтувато-сірий або буро-сірий. При аналізі плодів звертають особливу увагу на недопустиму домішку отруйних плодів болиголову. Знижують якість сировини почорнілі і зелені плоди анісу, а також інших рослин, стеблові частини, засмічена домішка. Частіше зустрічається домішка коріандру, який легко взнати по кулевидній формі плодів. Достовірність сировини визначається по зовнішніх ознаках і мікроскопічно. По мікроскопічних ознаках легко відрізняється від плодів фенхеля. Ребра плоду погано помітні, оскільки прикриті багаточисельними короткими, бородавчастими волосками. На внутрішній стороні напівплодика знаходяться 2 великих канальця, а на зовнішній 18 і більш.

Зберігання. По правилах зберігання ефірномасляної сировини. На складі в мішках. Термін придатності 3 роки.

Фармакологічні властивості. Анетол, що міститься в анісовому маслі, виділяється через слизисту оболонку дихальних доріг незалежно від дороги його введення і надає дратівливу дію на бронхи, яка веде до рефлекторного збудження дихання. Роздратування дихальних доріг активує війчатий епітелій бронхів, підсилює секрецію бронхіального слизу як прямим, так і рефлекторним дорогою, сприяє евакуації мокроти. Крім того, анісове масло володіє антисептичними властивостями.

Плоди анісу і його препарати в експериментах на тваринах підсилюють функцію залізистого епітелію бронхів і кишечника, зменшують спазм гладкої мускулатури бронхів і кишечника, володіють протизапальною і сечогінною властивістю, стимулюють лактацію.

Лікарські засоби. Плоди, збори (чай), настій, анісове масло, нашатирно-анісові краплі, грудний еліксир.

2. Господарське значення.

Аніс вирощують на насіння, яке містить 2,5 — 4 % ефірної, 16 — 22 % жирної олії і до 20 % білка. Головні складові частини анісової олії — анетол (80 — 90 %) і метилхавікол (10 %). Анісову олію і продукти її переробки застосовують у парфумерній, харчовій і фармацевтичній промисловості; сім’янки — для ароматизації різних продуктів харчування. Молоді листки й суцвіття анісу використовують у солінні, маринуванні овочів та фруктів. Макуха і шрот є добрим кормом для молочної худоби, свиней і птиці. Аніс — добра медоносна рослина.

Первинним центром походження анісу вважають Малу Азію, але нині він відомий тільки в культурі. Широко культивується в Іспанії, Італії, Туреччині, Мексиці, Індії. У нашій країні аніс почали вирощувати наприкінці XVII ст. Нині вирощують у центрально-чорноземних районах Росії, в Україні — на невеликих площах у лісостеповій зоні. Урожайність 8-15 ц/га.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Аніс звичайний (ханус, гануш) (Pimpinela anisum L.) — однорічна трав’яниста рослина родини селерових (Apiaceae), заввишки 50-70 см (рис. 72). Порівняно вибагливий до тепла. Насіння починає проростати при прогріванні ґрунту до 4 – 5 °С, але дружні сходи масово з’являються при температурі 10— 15 °С. Сходи витримують заморозки до мінус 7 °С. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин 24 – 25 °С.

Аніс — світлолюбна й вологолюбна рослина. Для бубнявіння й проростання насіння потребує вологи близько 150 % від своєї маси. Найбільш вибагливий до вологи у період цвітіння і плодоутворення.

Вибагливий аніс і до ґрунтів. Кращими для нього є легко- і середньосу-глинкові за механічним складом чорно- земні ґрунти. Непридатні глинисті ґрунти, а також ділянки з високим стоянням ґрунтових вод. Аніс особливо чутливий до нестачі в ґрунті азоту й калію. Вегетаційний період анісу 120 — 150 днів. У виробництві поширений сорт Артек.

Технологія вирощування. Посіви анісу розміщують після озимих зернових, просапних культур, однорічних трав і цукрових буряків.

Обробіток ґрунту. Система зяблевого обробітку така сама, як і під інші технічні культури. Під зяблеву оранку вносять повне мінеральне добриво з розрахунку 45 – 60 кг/га NРК. Якщо аніс розміщують після неудобрених попередників, дозу NРК збільшують до 90 — 120 кг/га. Орють зяб на глибину 25 — 27 см з одночасним боронуванням. Рано навесні зяб боронують у два сліди, проводять передпосівну культивацію на глибину 5 — 6 см і в суху весну передпосівне коткування ґрунту.

Сіють аніс у найраніші строки. Кращий спосіб сівби на чистих від бур’янів ділянках — суцільний рядковий, на засмічених — широкорядний з шириною міжрядь 45 см. Норма висіву насіння за широкорядного способу 10 – 12, суцільного 18 – 22 кг/га. Глибина загортання насіння від 2 — 3 см у вологий ґрунт до 3 — 4 у підсохлий. Використовують зернові, бурякові або овочеві сівалки.

Система догляду за посівами включає: одне—два досходових боронування легкими боронами впоперек напрямку сівби, післясходо-ве боронування не пізніше як у фазі двох пар справжніх листків, а на широкорядних посівах — також міжрядні обробітки. Значно забур’янені посіви обробляють у фазі 2 — 3 пар справжніх листків гербіцидом малораном (3 кг/га). У фазі бутонізації рослини підживлюють мінеральним азотом (N15-20). Під час цвітіння на посіви анісу вивозять бджіл.

Збирати аніс починають у період достигання плодів на середніх зонтиках. Більшість плодів у цей час досягає воскової стиглості і набуває зеленувато-сірого забарвлення. Запізнення із збиранням призводить до сильного обсипання плодів. Збирають аніс роздільним способом або прямим комбайнуванням. Роздільно збирати рекомендується посіви з нормальною густотою травостою і при висоті рослин не менше 45 см. Прямим комбайнуванням збирають зріджені, полеглі або низькорослі посіви при достиганні плодів у 50 — 60 % зонтиків. Після збирання насіння очищають і підсушують до вологості не більше 12 %.

Отже, Аніс – однорiчна трав’яниста рослина родини селерових. Стебло борознисте, зверху розгалужене. Листки троякi: нижнi – довгоче-решковi, цiлiснi, округлi, глибокопилчастi; серединнi – плоскі, перистi; верхнi – тричiперисторозсiченi. Квiтки п’яти-пелюстковi, дрiбнi, бiлi, в складних зонтиках. Цвiте у червнi – липнi. Плід – двосiм’янка.

Список використаних джерел

  1. Зінченко О. І., Салатенко В. Н., Білоножко М. А. Рослинництво: Підручник — К.: Аграрна освіта, 2001. — 591 с.
  2. Лихочвор В.В. Рослинництво. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С. 808
  3. http://likar-trava.com/likr1/31.html
  4. http://agroua.net/plant/catalog/cg-52/
  5. http://www.eko.ua/127.161.0.0.1.0.phtml

 

Читайте на cайті:


Залишити коментар

  • аспарагус
    Кімнатні рослини і забобони: боятися чи ні ?!

    кімнатні рослини
    Чому не ростуть кімнатні квіти: проблеми рослин

    айстра
    Вирощування квітів айстри

    стрептокарпус
    Стрептокарпус: яскрава кімнатна квітка
  • Яндекс.Метрика
    семена марихуаны купить