postheadericon Лікарські рослини Карпат і Криму

З перших днів свого існування на Землі людина, як і всяка інша істота, терпіла від тяжких хвороб. І полегшення своїх страждань шукала і знаходила в навколишній природі, флорі і фауні. Минали віки, тисячоліття, а людина не розлучалася з рослинами, спостерігала за ними, старанно вивчала їх цілющі властивості. Чимало рослин, які людина зустрічала на своєму шляху, перевірялись на придатність до їжі, на отруйність, наявність лікувальних властивостей. Безупинний плин часу змивав на протязі віків невдале і акумулював тільки справжній скарб народної медицини.  В результаті виявилось, що тепер загальне число рослин, які можна було б зарахувати до лікарський не перевищує п’ятсот.

В народі міцно зберігаються, переходячи з покоління в покоління, відомості про способи лікування різних хвороб, так само як і про рослини, які здобули славу лікувальних.  Відомості про лікарські рослини можна знайти в античних книгах, в книгах княжої доби: у «Повісті минулих літ», в літописах Київської Русі і Галицько-Волинського князівства, в лікарських порадниках, травниках. З літописів відомо: ще в XI столітті при Києво-Печерському монастирі було засновано «больничний монастир» у Переяславі, Чернігові, Галичі, де лікували простий люд. Серед людей поширювалися травники, лікарські порадники. Уся давня медицина обома ногами стояла на рослинному світі, рекомендувала настої, відвари, мазі, оздоровчі бані тощо.

Наукова і практична медицина поряд із використанням новітніх фармацевтичних препаратів дедалі частіше звертається до багатющого світу рослин і знаходити у ньому несподівані й бажані відповіді на проблеми лікувальної справи.  Дія препаратів з багатьох лікарських рослин поступова, м’яка, фізіологічна. Вона не призводить до негативних зрушень в організмі, а навпаки, сприяє вирівнюванню, нормалізації життєво важливих процесів, забезпечує організм вітамінами, мінеральними солями, амінокислотами, підтримує на оптимальному рівні обмін речовин.

1. Лікарські рослини Карпат

Українські Карпати вважаються скарбницею лікарських рослин. Рослинний світ Українських Карпат формувався протягом тисячоліть і відображає ті зміни, що відбувалися на їхній території. Люди споконвіку користуються рослинами для лікування численних недуг. Застосовування лікувальних рослин у народній медицині пояснюється тим, що протягом тисячоліть передісторична людина харчувалася лише рослинами. Отже, вона досить швидко навчилася відрізняти корисні рослини від отруйних і знаходити лікувальні.

Наші предки добре зналися на травах, уміли лікувати ними різні хвороби, з покоління у покоління передаючи і збагачуючи цей досвід. На превеликий жаль, багато чого з того вікового досвіду пішло в небуття. Найповніше висловив традиції українців у вивченні лікарських рослин і їх застосуванні лікар Василь Демич (цитую за Ю. Липою). Як пише Юрій Липа [30], основна думка В. Демича полягає у тому, що народна медицина заслуговує на більшу увагу лікарів, бо має у собі багато корисних ліків, пахучих і палючих, іноді навіть отруйних рослин. Народна фармакопея не має забагато засобів, одначе є найкращою і постачає народові найдешевші ліки. Це лікування виросло з місцевої флори, фауни і релігії, коротко кажучи — це результат матеріяльного і духовного життя русинів і воно носить у собі характер народу. За ресурсами лікарських рослин Україна є однією з провідних держав, що зумовлено багатством та розмаїттям флори, яка налічує понад 4 тис. видів хвощевих, папоротєвих, голонасінних та квіткових рослин, серед яких багато корисних для народного господарства та медицини.

Понад 200 видів рослин природної флори використовується у народній медицині, з яких тільки четверта частина культивується [19]. Промислова заготівля рослинної сировини в Україні проводиться понад 250 років. Багаторічний досвід заготівлі без урахування правил збору призвів до того, що запаси дикорослих рослин на Україні значно зменшилися, а такі види, як Arnica montana L., Rhodiola rosea L., Gentiana lutea L., Aconitum besseranum Andrz., Scopolia carniolica Jacq., Lilium martagon L., Saussurea alpina (L.) DC та багато інших занесені до ,,Червоної книги України” [45].

На початку ХХ ст. українське народне лікування досліджували в окремих реґіонах. Зокрема, за даними Ю. Липи [30], Карпати досліджував В. Шухевич, який результати досліджень надрукував у книзі ,,Гуцульщина“. Серед праць, що з’явилися у Галичині, на перше місце слід поставити книжки Т. Панича „Лічничі рослини“, що вийшла у Львові 1924 року, Ю. Липи „Рослини в лікуванні“, „Цілющі рослини в давній і сучасній медицині“, 1937 рік, „Ліки під ногами“, 1996 рік (цитую за Болтарович [4]).

На сьогодні маємо низку монографій і велику кількість статей про флору Українських Карпат [13, 31, 32, 36, 41, 46, 47, 49, 50]. Питанню вивчення лікарських рослин Українських Карпат присвятили свої праці Г. Козій [21], І. Зоз [15], Д. Івашин [16, 17, 18, 19], О. Крись [25, 26], Є. Бордзіловський [6], С. Харкевич [44], З. Болтарович [4], Ф. Гамор [12], П. Погребняк [35], В. Стопкань [40], С. Фодор [43], В. Антосяк, В. Цвик [1] та інші. На жаль, фундаментальних, узагальнюючих робіт щодо вивчення біології, фізіології, біохемії, поширення, охорони лікарських рослин Українських Карпат досить мало.

У праці Д. С. Івашина [16], подано список 86 видів дикорослих лікарських рослин, вживаних у сучасній медицині, і тих, що їх вивчають як перспективні для використання. Для найважливіших подано деякі відомості щодо поширення і орієнтовні запаси їх сировини.

Цінною роботою щодо вивчення лікарських рослин Карпат є монографія В. Комендара [22]. У ній автор серед 2 тис. дикорослих судинних рослин Карпат виділяє 350 видів, що мають лікувальні властивості. У книжці описано понад 230 видів лікарських рослин. Частина з них застосовується у науковій, і в народній медицині, частина — тільки в народній. Для кожної рослини дано ботанічну й фармакологічну характеристику, способи лікування, час і місце збирання. В. М. Антосяк і М. В. Цвик [1] у флорі Українських Карпат налічують близько 400 видів, які характеризуються певними лікувальними властивостями. Отже, фармакологічна дія притаманна практично кожному п’ятому виду. Однак лише незначну частину з них застосовують у медицині. Решту видів використовують лише у практиці народної медицини, оскільки вони недостатньо фармакологічно вивчені. Відомо декілька принципів поділу лікарських рослин: систематичний, за дією на організм людини, за вмістом біологічно активних речовин [27].

У фармації прийнята своя специфічна класифікація рослин за їхнім хемічним складом і дією. Рослини поділяють на три групи: офіцинальні (найбільш вивчені і дозволені до використання як лікарські); неофіцинальні (не внесені до фармакопеї країни, але продаються в аптеках і широко використовуються); лікарські рослини народної медицини [8]. Кількість офіцинальних рослин у медицині в даний час не перевищує 200, але, з урахуванням двох інших груп, до лікарських належить декілька тисяч видів. Як пише Ю. Липа, за обліком учених усіх лікарських і лікарсько-харчових рослин на світі є понад 13—14 тисяч [30].

За твердженнями М. Носаль, І. Носаль [34], у народній медицині використовують не більше 500 лікарських рослин, хоча зауважують, що до лікарських рослин, які вживає народ, треба зараховувати всі рослини, які ростуть у тій чи іншій місцевості. О. Попов [37] подає опис 219 лікарських рослин, що їх вживають у народній медицині на Україні. В енциклопедичному довіднику ,,Лікарські рослини” за редакцією А. Гродзінського [29] описано 1200 цілющих рослин. Також зазначено, що у флорі України фармакологічна активність притаманна майже 1000 видам рослин, тобто кожному 4—5 виду. Однак більшість з них потребує додаткового вивчення їхнього біологічного складу і медичного застосування. Після аналізу літературних даних ми сформували групи лікарських рослин Українських Карпат за лікувальною дією.

Поділ на групи проводили за перевагою у фітомасі біологічно активних речовин (БАР). Лікарські рослини мають різні БАР і різнобічну дію, але завжди є група, яка переважає інші за вмістом. Тому ми і провели цей поділ, дотримуючись характеристик і описів, поданих у роботах доступних нам літературних джерел [3, 5, 6, 10, 11, 14, 17, 20, 22—24, 28—30, 34, 36— 38, 42]. І група. Хвороби серця і кровоносної системи (69 видів): Coronilla elegans Panc., Arnica montana, Veratrum album L., Erysimum repandum L., Thalictrum minus L., Melilotus albus Medik., Leonurus quinquelobatus Gilib., Stachys sylvatica L., Digitalis grandiflora Mill., Valeriana officinalis L. subsp. sambucifolia (Mikan fil.) Celak. та ін.

II група. Шлунково-кишкові захворювання (222 види): Laserpitum alpinum Waldst. et Kit., Hypericum perforatum L., Bupleurum ranunculoides L., Gentiana lutea, Gentiana punctata L., Carlina acaulis L., Agrimonia eupatoria L., Fumaria schleicheri Soy.Willem., Fragaria vesca L., Mentha piperita L. та ін.

ІІІ група. Хвороби нирок і сечовивідних шляхів (83 види): Juniperus sibirica Burgsd., Pimpinella saxifraga L., Pyrola rotundifolia L., Chimaphila umbellata (L.) W. Barton, Betonica officinalis L., Rhodococcum vitisidaea (L.) Avror., Asparagus tenuifolius Lam., Yuncus effusus L., Calluna vulgaris (L.) Hull, Eguisetum arvense L. та ін. IV група.

Хвороби органів дихання (92 види): Primula poloninensis (Domin) Fed., Pulmonaria angustifolia L., Aster alpinus L., Iris germanica L., Inula helenium L., Thymus ucrainicus (Klok. et Shost.) Klok., Drosera rotundifolia L., Plantago alpina L., Polemonium caeruleum L., Inula britannica L. та ін. V група.

Хвороби обміну речовин і ревматизм (67 видів): Comarum palustre L., Filipendula ulmaria (L.) Maxim., Syringa josikaea Jacq., Aconitum moldavicum Hacq., Sambucus ebulus L., Scopolia carniolica, Vaccinium myrtillus L., Verbascum densiflorum Bertol, Atropa belladonna L., Bryonia alba L. та ін. VI група.

Хвороби нервової системи (49 видів): Lunaria rediviva L., Humulus lupulus L., Chamaenerion angustifolium (L.) Scop., Empetrum nigrum L., Galanthus nivalis L., Melampyrum cristatum L., Lythrum salicaria L., Corydalis bulbosa (L.) DC., Lathyrus niger (L.) Benrnh., Pulsatilla grandis Wend. та ін. VII група.

Гінекологічні захворювання (56 видів): Antennaria carpatica (Wahlenb.) R. Br., Orthilia secunda (L.) House, Melilotus officinalis (L.) Pall., Sanguisorba officinalis L., Lamium album L., Lithospermum officinale L., Dianthus carpaticus Woloszcz., Geranium sanguineum L., Astragalus krajinae Domin, Antennaria dioica (L.) Gaertn. та ін. VIII група.

Хвороби шкіри (21 вид): Colchicum autumnale L., Aristolochia clematitis L., Lycopodium clavatum L., Diphasium complanatum (L.) Rothm., Clematis vitalba L., Verbena officinalis L., Lemna trisulca L., Lilium martagon, Ranunculus repens L., Euphorbia cyparissias L. та ін. IХ група.

Стимулятори імунних процесів (12 видів): Rhodiola rosea, Parageum montanum (L.) Hara, Sedum carpaticum G. Keuss, Conium maculatum L., Echinops sphaerocephalus L., Echinops exaltatus Schrad., Gentiana lutea, Gentiana punctata, Gentiana acaulis L., Sempervivum montanum L. та ін.

За підрахунками та літературними даними, у флорі Українських Карпат налічується близько 680 видів рослин, що мають лікарські властивості. Ці рослини застосовуються в офіцинальній та народній медицині. На особливу увагу заслуговують ендемічні, рідкісні та вимираючі види лікарських рослин, які мають велике значення для біологічної науки загалом і для людини та її здоров’я як лікарська сировина зокрема [2, 7, 9, 10, 20, 22, 24, 28, 33, 39, 48]. За „Червоною книгою України“ [45], рідкісних та ендемічних лікарських рослин в Українських Карпатах налічується 89 видів.

Залежно від стану і ступеня загрози для популяцій видів вони поділяються на такі категорії:

 зникаючі (види, що опинилися під загрозою зникнення, збереження яких є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія факторів, що впливають на їхній стан): Delphinium elatum L., Quercus austriaca Willd., Cardamine graeca L., Thalictrum uncinatum Rehm., Salix reticulata L., Oxycoccus microcarpus Turcz. ex Rupr., Rhodiola rosea, Sedum antiqueum Omelcz. et Zaverucha, Dryas octopetala L., Syringa josikaea Jacq. fil. (разом 28 видів);

 вразливі (види, які в найближчому майбутньому можуть бути зараховані до категорії „зникаючих“, якщо продовжиться дія факторів, що впливають на їх стан): Ranunculus tatrae Borb., Primula minima L., Sempervivum montanum L., Astragalus krajinae Domin, Coronilla elegans Panč., Gentiana lutea, Atropa belladonna L., Arnica montana L., Aster alpinus, Colchicum autumnale, Lilium martagon (разом 33 види);

 рідкісні (види, популяції яких невеликі, які ще не належать до категорії „зникаючих“ чи „вразливих“, хоча їм і загрожує небезпека): Aconitum jacquinii Reichenb., Pulsatilla alba Reichenb., Lunaria rediviva, Valeriana dioica L., Centaurea carpatica (Porc.) Porc., Orchis cariophora L., Orchis purpurea Huds., Ptarmica lingulata (Waldst. et Kit.) DC., Caeloglossum viride (L.) C. Hartm., Dactylorhiza cordigera (Fries) Soó (разом 28 видів). На особливо ретельну охорону заслуговують ендемічні лікарські рослини, а саме: Aconitum Jacquinii Reichenb., Thalictrum uncinatum Rehm., Astragalus krajinae Domin, Oxytropis carpatica Vechtr., Swertia alpestris Baumg., Antennaria carpatica (Wahllenb.) Bluff et Fingerh., Centaurea carpatica (Porc.) Porc., Ptarmica lingulata (Waldst. et Kit.) DC., Saussurea porcii Degen, Chamaecytisus paczoskii (V. Krecz.) Klaskova.

Треба вивчати біологію рослин в природних умовах, виявляти їхні лікарські властивості за вмістом біологічно активних речовин і впроваджувати в культуру. Важливу роль у справі охорони, вивчення та використання рідкісних і вимираючих рослин, реліктів і ендемів відіграють ботанічні сади. При організації колекцій лікарських рослин у ботанічних садах ураховують перелік рослин, сировина яких застосовується в офіцинальній фармакопеї, народній медицині, а також види, що становлять інтерес як потенційні, що зможуть незабаром, після відповідних досліджень, використовуватись як лікарська сировина. Колекції лікарських рослин у ботанічних садах формують за різними принципами: систематичним, ботаніко-географічним, за дією на організм людини, за діючою речовиною. За дією на організм людини формують групи рослин, які діють на центральну нервову, серцево-судинну, шлунково-кишкову, статеву системи, мають гіпотензивну та спазмолітичну дію (за різними даними [29, 38, 42] кількість виділених груп не збігається, але їх не більше 15). За основною діючою речовиною виділяють алкалоїдні, глікозидні, дубильні, сапонінові та інші групи рослин (як і в попередньому випадку, не всі однаково підходять до класифікації діючих речовин, а кількість груп приблизно така ж сама).

Ботаніко-географічний принцип дає можливість ознайомитися з поширенням лікарських рослин у різних реґіонах світу (багато лікарських рослин має широкі ареали). При використанні систематичного принципу в основі поділу лежить таксон, а не властивості та застосування рослинної сировини. На сьогодні дуже важливим для пошуку природних біологічно активних речовин є принцип філогенетичної споріднености, за яким у близьких родів і видів найімовірніша наявність однакових або схожих за хемічним складом і фізіологічною дією об’єктів.

У Ботанічному саду Львівського національного університету імені Івана Франка колекція лікарських рослин сформована за класичним систематичним принципом. Вирощування лікарських рослин на дослідних ділянках показало, що із 158 досліджуваних видів найперспективнішими для культивування виявилися 70 видів із 57 родів і 23 родин. В асортименті лікарських рослин переважають види місцевої флори. Лікарські рослини Українських Карпат у колекції „Лікарські рослини“ Ботанічного саду становлять приблизно 21%, в тому числі червонокнижні: Lunaria rediviva, Lilium martagon, Aster alpinus, Colchicum autumnale, Rhodiola rosea, Gentiana lutea, Gentiana punctata, Scopolia carniolica. Рідкісні лікарські рослини Українських Карпат мають неабияке пізнавальне й естетичне значення. Це перлини рослинного світу, окраса нашого неповторного ландшафту, джерела, що притаїли в собі безліч нерозгаданих ще наукою таємниць, наше національне багатство. Вони потребують і заслуговують ще ретельнішої охорони, аніж найцінніші пам’ятки історії й архітектури, бо пам’ятки архітектури можна відтворити, а знищені види рослин — ніколи.

2. Лікарські рослини Криму

Гірський Крим є важливим районом вирощування і заготівлі лікарських рослин.

Найцікавішшим представником лікарських рослин Криму є лаванда. Тому зупинимось на її характеристиці детальніше.

Проїжджаючи по мальовничій гірській дорозі, що веде від Ялти до водоспаду Учан-Су, не можна не замилуватися сонячними галявинами, що розкинулися на пологих схилах серед лісу. Але що це за стрункі ряди кулястих сизих кущів майже півметрової висоти? Це ефіроолійний напівчагарник з сімейства губоцвітих лаванда.

Її викривлені стебла круглий рік прибрані сизуватими вузькими листочками. Влітку вона в яскраво-фіолетсвом вбранні із зібраних в прямі довгі колоски запашних квітів.  Родом лаванда з гірських районів Середземномор’я.

У дикому стані зустрічається на південних схилах гір Іспанії і Південної Франції, в Італії на південних схилах Альп, на островах Сардинія, Корсика і Сицилія, в Алжирі та Греції.  До Росії лаванда проникла лише на початку XIX століття. У Нікітський ботанічний сад впервиебила завезена в 1813 році.

Досвідчені роботи з використання лаванди почалися в 1916 році, але тільки в 1923 1929 роках стали закладатися перші промислові плантації. Нині плантації лаванди складають в Криму понад 2400 гектарів, тобто більше половини всієї їх площі в країні.  У Криму лаванда цвіте все літо до пізньої осені, але головний збір справляється у іюнеіюле,

У квітках рослини міститься найбільша кількість запашного лавандового масла до 1,52,0%. У листі ж у десять разів менше, а в стеблах тільки сліди. Лаванда прекрасний медонос.

У Криму вона нерідко дає головний хабарів. Лавандовий мед вважається лікувальним.  Прибирання лаванди виробляється в суху погоду, в ранкові години або під вечір.

Урожай свіжих квіток досягає 3000 кілограмів з гектара. Це 5060 кілограмів цінного ефірного масла!  З усього лавандового масла, що видобувається в Радянському Союзі, три п’ятих поставляв Крим.

Лавандове масло бактерицидно. У роки першої світової війни французькі лікарі успішно лікували їм довго не загоюються рани.  З квіток і частково з листя лаванди шляхом перегонки отримують найцінніше ефірне лавандова олія, що застосовується в парфумерії та медицині.

Лавандовий чай заспокійливий і спазмолітичний засіб при неврастенії і нервовому збудженні, мігрені, при прискореному серцебитті, паралічі (внутрішньо і зовнішньо), а також при шлункових кольках, як жовчогінний і вторгнень.  Три чайні ложки квіток лаванди заливають двома склянками окропу і настоюють 10 хвилин, дають охолонути і випивають рівними частинами протягом дня.  У народі при лікуванні нежиті, гаймориту, бронхіту застосовується настойка лаванди: одна частина квіток рослини на п’ять частин рідини.

Для цього квітки поміщають в пляшку і заливають 70-процентним медичним спиртом. Закупорену посуд тримають у прохолодному темному місці, збовтуючи один раз на день. Після закінчення 810 днів настоянка готова до вживання.  При нежиті і гаймориті порожнину носа змащують на ніч, при бронхіті приймають по 2530 крапель до їжі три рази на день.

Звичайно ж, за призначенням лікаря.  Сухі суцвіття лаванди замінюють нафталін як засіб від молі. Якщо перемелені сухі суцвіття, листя і стебла лаванди додавати до воску або стеарину, то приготовлені таким способом свічки при горінні наповнюють кімнату чудовим ароматом.

Лаванда використовується і в декоративному садівництві південного Криму. Вона невибаглива, невимоглива до грунту і посухостійка, без поливу росте на кам’янистих грунтах. Дуже хороша для обсадження схилів, укосів, кам’янистих місць, а в парковому строітепьстве для бордюрів, рабаток і клумб.

Нерідко розводять її в кімнатах як ароматичний і довго квітуче декоративна рослина У таке запашне житло ні комар, ні москіт носа не суне!  Лазанда розмножується насінням, живцями і діленням кущів. У віці одного-двох років її кущики цілком придатні для поселення на постійне місце проживання, на другому-третьому році вони починають цвісти та плодоносити.

Отже, лікарські рослини – рослини, що використовуються в медицині та ветеринарії як лікувальні або профілактично-оздоровчі засоби. їхні властивості зумовлені наявністю комплексу біологічно-активних (алкалоїдів, сапонінів, глікозидів, фітонцидів, вітамінів та ін.) і баластних (таких, що вважаються неактивними) речовин. Лікарські рослини використовують у натуральному та переробленому вигляді в науковій і народній медицині як ефективний природний, біологічно дійовий засіб для лікування різних захворювань, а також підвищення стійкості організму до них.

Лікарською сировиною є різні органи та частини рослин: корені, кореневища, цибулини, бульби, бруньки, листя, трава (стебла з листям), квіти, суцвіття, плоди, насіння, кора тощо. Багатими на лікарські рослини є такі роди флори України: шипшина – 59 видів, молочай – 55, чебрець – 36, глід – 26, шавлія – 20, повитиця – 14, валеріана – 13, калачики – 12 та ін. Для потреб наук, медицини заготовляють сировину бл. 95 видів, в широких обсягах тільки 45-50 видів. Найбільша кількість сировини припадає на Карпати.

Список використаних джерел

1. Антосяк В. М., Цвик М. В. Лікарські рослини Українських Карпат: сучасні аспекти вивчення, використання та заготівлі // Матер. четвертої міжнар. конф. з медичної ботаніки. К., 1977. –С. 77—79.

2. Антонюк Н. Є., Бородіна Р. М., Собко В. Г., Скворцова Л. С. Рідкісні рослини флори України в культурі. К.: Наук. думка, 1982.– 216 с.

3. Барбарич А. І., Гончаров С. В., Катіна З. Ф., Соприко О. О. Дикоростучі дубильні рослини України. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. 143 с.

4. Болтарович З. Українська народна медицина: Історія і практика. К.: Абрис, 1994.– 320 с.

5. Большая советская энциклопедия. М.: Советская энциклопедия, 1973. –С. 279—281.

6. Бордзіловський Є. І. Дикорослі лікарські рослини флори УРСР. К.: Вид-во АН УРСР, 1935. –172 с.

7. Борисова Н. А. О введении горечавки желтой (Gentiana lutea L.) в производственную культуру // Ботан. журн., 1957. 42. № 3. –С. 464—472.

8. Бухарин П. Д., Атанасова Н. А., Буракова М. И. и др. Культурные растения (принципы устройства экспозиций). М.: Наука, 1981. –238 с.

9. Вайнагій І. В., Вайнагій В. І. Насінна продуктивність деяких трав’янистих рослин Українських Карпат, занесених до Червоної книги України // Укр. ботан. журн., 1993. 50. № 6. –С. 23—32.

10. Визначник рослин Українських Карпат. К.: Наук. думка, 1977. 434 с.

11. Гаммерман А. Ф., Гром И. И. Дикорастущие лекарственные растения СССР. М.: Медицина, 1976. 285 с.

12. Гамор Ф. Д. Поширення та деякі біологічні особливості арніки гірської (Arnica montana L.) в Українських Карпатах // VI з’їзд Укр. ботан. т-ва. К.: Наук. думка, 1977. –С. 227.

13. Голубец М. А., Милкина Л. И. Растительность // Украинские Карпаты. Природа. К.: Наукова думка, 1988. –С. 51—63.

14. Горохова З. Н. Лікарські рослини у флорі Радянської Буковини / Навч. посібник. Чернівці: МВССД УРСР. Чернівецький ун-т, 1976. –106 с.

15. Зоз И. Г. Морозники — источники новых лекарственных сердечных средств // Ботан. журн., 1956. 41. № 9. –С. 1318—1324.

16. Ивашин Д. С. О распространении арники горной и горечавки желтой в Украинских Карпатах // Ботан. журн., 1956. 41. № 2. –С. 257—261.

17. Івашин Д. С. Ресурси лікарських рослин Українських Карпат // Укр. ботан. журн. 1960. 17. № 5. –С. 54—59.

18. Ивашин Д. С. Лекарственные растения Украины и их ресурсы // Растит. ресурсы, 1969. 5. № 3. –С. 313—323.

19. Ивашин Д. С., Катина З. Ф., Зражевская О. Н. Охрана дикорастущих лекарственных растений. К.: Урожай, 1985. – 80 с.

20. Кархут В. В. Ліки навколо нас. К.: Здоров’я, 2001. –232 с.

21. Козій Г. В. Рослинні ресурси Українських Карпат та їх раціональне використання // Флора і фауна Карпат. М.: Изд-во АН СССР, 1960. –С. 99—105.

22. Комендар В. І. Лікарські рослини Карпат. Ужгород: Карпати, 1971. –247 с.

23. Котуков Г. Н. Лекарственные и эфиромасличные культуры. К.: Наук. думка, 1964. –200 с.

24. Котуков Г. Н. Культивируемые и дикорастущие лекарственные растения: Справочник. К.: Наук. думка, 1974. –175 с.

25. Крись О. П. Тирлич жовтий (Gentiana lutea L.) в Українських Карпатах // Укр. ботан. журн. 1971. 28. № 4. –С. 518—521.

26. Крись О. П. Вирощувння тирличу жовтого (Gentiana lutea L.) в Українських Карпатах // Рослинні ресурси України, їх вивчення та раціональне використання. К.: Наук. думка, 1973. –С. 116—122.

27. Кузнецов С. И., Клименко Ю. А., Миронова Г. А. и др. Формирование основных типов экспозиций в ботанических садах и дендропарках. К.: Наук. думка, 1994. –С. 87—98.

28. Куровський Ю. А. Скарбниця здоров’я. К.: Урожай, 1994. –304 с.

29. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А. М. Гродзінський. К.: Українська Енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1992. –544 с.

30. Липа Ю. Ліки під ногами. К.: Україна, 1996. –107 с.

31. Малиновський К. А. Рослинність високогір’я Українських Карпат. К.: Наук. думка, 1980. –280 с.

32. Малиновський К. А., Царик Й. В. Проблема вивчення і охорони популяцій рідкісних видів флори Українських Карпат // Укр. ботан. журн. 1991. 48. № 3. –С. 13—21.

33. Нестерук Ю. Рослини Українських Карпат: ілюстрований довідник. Львів: Поллі, 2000. 136 с.

34. Носаль М. А., Носаль І. М. Лікарські рослини і способи їх застосування в народі. К.: Держмедвидав УРСР, 1962. –299 с.

35. Погребняк П. С. Стан і перспективи охорони флори і рослинності в Українських Карптах // Конф. по вивч. флори і фауни Карпат та прилеглих територій. К.: Вид-во АН УРСР, 1960. –С. 143—145.

36. Попов М. Г. Очерк растительности и флоры Карпат. М.: Моск. о-во испытателей природы. 1979. 303 с.

37. Попов О. П. Лікарські рослини в народній медицині. К.: Здоров’я, 1971. –312 с.

38. Растительные лекарственные средства / Под ред. проф. Н. П. Максютиной. К.: Здоров’я, 1985. –С. 273—278.

39. Смик Т. К. Корисні та рідкісні рослини України / Словник-довідник народних назв. К.: УРЕ, 1991. –416 с.

40. Стопкань В. В. Українські Карпати / Декоративні рослини природної флори України. К.: Наук. думка, 1977. –С. 137—185.

41. Стойко С. М. Карпатам вічно зеленіти. Ужгород: Карпати, 1977. –175 с.

42. Товстуха Є. С. Фітотерапія. К.: Здоров’я, 1993. 367 с. 43. Фодор С. С. Флора Закарпаття. Львів: Вища школа, 1974. –208 с.

44. Харкевич С. С., Чопик В. І. Рослинні багатства Українських Карпат. К.: Вид-во АН УРСР, 1960. –66 с.

45. Червона книга України. Рослинний світ / Шеляг-Сосонко Ю. Р. (відп. ред.). К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1996. –608 с.

46. Чопик В. І. Флора і рослинність західної частини Українських Карпат. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. –60 с.

47. Чопик В. І. Нові та маловідомі види з флори Українських Карпат // Укр. ботан. журн. 1965. № 5. –С. 87—88.

48. Чопик В. І. Рідкісні рослини України. К.: Наук. думка, 1970. –188 с.

49. Чопик В. І. Наукові основи рідкісних видів флори України // Укр. ботан. журн. 1970. 27. № 6. –С. 693—703.

50. Чопик В. І. Високогірна флора Українських Карпат. К.: Наук. думка, 1976. –270 с.

Читайте на cайті:


Залишити коментар

  • малина
    Як вибрати саджанці малини?

    ляльки монстер хай
    Ляльки Монстер Хай: оригінали та підробки - як відрізнити?

    Догляд за кімнатними рослинами
    Як вибрати кімнатні рослини?

    колерія
    Просування інтернет магазину квітів, просування квіткового бізнесу
  • Яндекс.Метрика